Естетична стоматологія
Естетичні вимоги пацієнтів зростають із кожним днем. У зв’язку з цим відновлення видимої зони стає дедалі складнішим, тому вже на етапі планування необхідно якомога краще знати й розуміти побажання пацієнта, а також власні та технологічні можливості для їх реалізації. До типових естетичних реабілітацій належить виготовлення так званих естетичних вінірів у видимій зоні (на верхніх різцях), що належить до менш інвазивних процедур.
Приклад лікування:
Пацієнт звернувся до клініки насамперед тому, що був незадоволений зовнішнім виглядом своїх зубів. Спочатку ми зібрали докладний анамнез, намагаючись якомога краще зрозуміти причину та мету рішення пацієнта пройти лікування. Ми зробили фотографії початкового стану (до початку роботи) і відбитки ще інтактних зубів верхньої та нижньої щелеп.
На фотографіях видно стерті ріжучі краї різців і діастему (проміжок) між двома центральними різцями, яка особливо турбувала пацієнта.
Ми вирішили виготовити дванадцять суцільнокерамічних вінірів (шість на верхній і шість на нижній щелепі). До початку роботи в ротовій порожнині пацієнт хотів побачити результат, який мав бути отриманий після завершення лікування. Ми виготовили модель, що демонструвала майбутню форму зубів.
Ми вирішили виготовити дванадцять суцільнокерамічних вінірів (шість на верхній і шість на нижній щелепі). До початку роботи в ротовій порожнині пацієнт хотів побачити результат, який мав бути отриманий після завершення лікування. Ми виготовили модель, що демонструвала майбутню форму зубів.
Оскільки пацієнт висловив задоволення очікуваною новою формою зубів, ми виготовили за моделлю силіконовий ключ і з його допомогою відтворили в ротовій порожнині майбутню форму й колір вінірів із матеріалу, призначеного для тимчасових реставрацій.
На цьому етапі ми жодним чином не пошкодили й не змінили наявні зуби. У ротовій порожнині ми додатково трохи коригували форму та колір «тимчасових», або «планувальних», реставрацій, доки пацієнт не залишився повністю задоволений результатом. Ми сфотографували отриманий стан і зняли відбиток для нового силіконового ключа, який мав стати основою форми остаточного результату. Ми отримали згоду на остаточне лікування.
Втручання в емаль під час виготовлення естетичних вінірів є мінімальним, оскільки матеріали, з яких вони виготовлені, не потребують значної товщини. Мінімальна глибина препарування емалі становить лише 0,4–0,7 мм. Запланованої товщини ми досягли, сформувавши в установлених на зубах тимчасових вінірах дві борозенки завглибшки 0,4 мм. Дно борозенок було забарвлене, що давало змогу точно визначити, коли природні зуби були препаровані на достатню глибину. Після видалення тимчасового матеріалу та частини емалі (до зникнення барвника на дні борозенок), а також полірування зуби були готові до зняття відбитка.
Ми зняли одноетапний двокомпонентний відбиток за допомогою силіконового відбиткового матеріалу (Elite) і ретракційних ниток, щоб межа препарування була добре видна на відбитку. Для виготовлення керамічних вінірів було обрано матеріал E-Max. Після відливання моделі було виготовлено воскову модель вінірів точно за формою, заданою описаним раніше тимчасовим моделюванням. Воскові моделі вінірів точно зважили, щоб визначити необхідну кількість матеріалу для кожного вініра. Окремі воскові моделі помістили в пакувальну масу для виконання процедури пресування. Кювети охолодили, а вироби вийняли з маси. Після цього виконали піскоструминну обробку оксидом алюмінію за низького тиску. Керамічні вініри цілеспрямовано редукували лише в тих ділянках, де були потрібні більша прозорість матеріалу й особливе поєднання кольорів. Окремо обробили ріжучу ділянку шляхом нанесення інцизальної маси та ясенну ділянку для естетичнішого переходу до ясен.
Після завершення формування ми окремо обробили контактні точки та мікроструктурні ділянки, відповідальні за правильне відбиття світла й форму поверхні вініра. Для цього ми виготовили штучні кукси зубів зі світлотверднучого композиту, оптичні властивості якого дуже подібні до властивостей препарованого природного зуба. На них визначили точний колір та оптичні ефекти вінірів після остаточного випалу порцеляни. Наприкінці процедури ми нанесли на вініри спеціально призначену для цього глазурувальну масу та виконали ще один випал. Після випалу вініри потрібно було обробити алмазним гумовим поліром і провести піскоструминну обробку скляними кульками за низького тиску. Вініри були готові.
Ми запросили пацієнта на етап примірювання. Вініри пробно зафіксували за допомогою пасти Try in.
Ми оцінювали вініри за різного освітлення та під різними кутами. Пацієнт також міг самостійно розглянути деталі за допомогою внутрішньоротової камери, яка виводила на екран значно збільшене зображення конструкції в ротовій порожнині. Пацієнт залишився задоволений результатом. Ми вирішили виконати остаточну фіксацію.
Перед фіксацією внутрішню поверхню вінірів протравлювали плавиковою кислотою протягом двох хвилин.
Перед фіксацією внутрішню поверхню вінірів протравлювали плавиковою кислотою протягом двох хвилин.
Після змивання кислоти вініри занурили в ультразвукову ванну, висушили й на одну хвилину покрили силаном. На внутрішні поверхні вінірів нанесли адгезив (Single bond 2) без світлової полімеризації.
Кукси зубів протравили фосфорною кислотою та ретельно промили після її дії протягом половини хвилини.
Адгезив також нанесли на кукси зубів
Після всіх описаних підготовчих процедур вініри зафіксували за допомогою безбарвного світлотверднучого цементу RelyX.
На цьому процедура була завершена на задоволення пацієнта й усіх нас.
✦ Цей матеріал перекладено з оригіналу за допомогою системи перекладу на основі ШІ.