Протезування (заміщення втрачених зубів)
Ортопедичне лікування охоплює процедури, за допомогою яких заміщують уже втрачені зуби, зокрема відновлення зубних коронок на дентальних імплантатах. Насамперед застосовуються незнімні протезні конструкції (коронки, мостоподібні протези, вкладки та накладки, естетичні вініри), які пацієнт не може й не повинен самостійно виймати з ротової порожнини. Такі конструкції естетичні, нерухомі та надзвичайно функціональні. Якщо анатомічні й інші умови в ротовій порожнині не дають змоги виготовити незнімні протезні конструкції, застосовують знімні протези (часткові та повні протези), які пацієнт за потреби може самостійно вийняти з рота. Вони відрізняються простотою та нескладним виготовленням, однак ціною меншої стабільності й, відповідно, меншого комфорту.
Стоматологічна ортопедія — це галузь стоматології, що займається заміщенням втрачених зубів. Ця наука сягає корінням минулих століть, коли для заміщення зубів люди використовували природні матеріали, насамперед деревину та метали. Принципи заміщення з часом істотно не змінювалися і, цілком зрозуміло, завжди були спрямовані на досягнення тієї самої мети — замінити втрачений зуб.
Факти еволюції свідчать, що в минулому втрата зубів була тісно пов’язана зі смертю людини. Тому природа дала нам міцні, стійкі й надзвичайно добре іннервовані зуби, щоб інтенсивні больові сигнали постійно повідомляли про наявні порушення, перевантаження та захворювання. Захворювання зубів, що призводили до їх втрати, почали виникати переважно внаслідок зміни способу харчування. Водночас розвивалася й технологія заміщення зубів, сягнувши сучасного рівня, про який наші предки, ймовірно, не могли навіть мріяти.
Сьогодні відомі два основні підходи до заміщення втрачених зубів: знімне та незнімне протезування. Уже самі назви вказують на принципи фіксації протезної конструкції в ротовій порожнині. Говорячи про знімне протезування, слід згадати два основні види конструкцій: знімний частковий протез і знімний повний протез.
Такі конструкції підходять для станів зубних рядів, за яких у пацієнта залишилося мало власних зубів або вони відсутні повністю. Їх також застосовують у разі несприятливого розташування опор, коли воно не дозволяє виготовити незнімну протезну конструкцію. Протези можуть бути повністю акриловими, тобто виготовленими з довгих синтетичних полімерних молекул, які з’єднуються в міцну, гарно забарвлену й легку пластмасу. Вони також можуть бути зміцнені дуже міцними металами, що утворюють литий металевий базис, який робить протез міцнішим і дає змогу значно надійніше фіксувати часткові протези на збережених опорних зубах. Протез кріпиться до наявних зубів за допомогою литих кламерів, атачментів або шарнірів (анкерів), або за допомогою конусних коронок. Вони забезпечують найкращу фіксацію протеза в ротовій порожнині та дають змогу створювати найбільш естетичні рішення у знімному протезуванні.
Стоматологічна ортопедія — це галузь стоматології, що займається заміщенням втрачених зубів. Ця наука сягає корінням минулих століть, коли для заміщення зубів люди використовували природні матеріали, насамперед деревину та метали. Принципи заміщення з часом істотно не змінювалися і, цілком зрозуміло, завжди були спрямовані на досягнення тієї самої мети — замінити втрачений зуб.
Факти еволюції свідчать, що в минулому втрата зубів була тісно пов’язана зі смертю людини. Тому природа дала нам міцні, стійкі й надзвичайно добре іннервовані зуби, щоб інтенсивні больові сигнали постійно повідомляли про наявні порушення, перевантаження та захворювання. Захворювання зубів, що призводили до їх втрати, почали виникати переважно внаслідок зміни способу харчування. Водночас розвивалася й технологія заміщення зубів, сягнувши сучасного рівня, про який наші предки, ймовірно, не могли навіть мріяти.
Сьогодні відомі два основні підходи до заміщення втрачених зубів: знімне та незнімне протезування. Уже самі назви вказують на принципи фіксації протезної конструкції в ротовій порожнині. Говорячи про знімне протезування, слід згадати два основні види конструкцій: знімний частковий протез і знімний повний протез.
Класичний повний знімний протез верхньої щелепи з акрилової пластмаси. Сила адгезії запобігає випаданню протеза з рота. Стабільність і, відповідно, функціональність протеза залежать насамперед від форми опорної поверхні, тобто твердого піднебіння та альвеолярних гребенів. Глибоке готичне піднебіння й ділянки з піднутреннями забезпечують більшу стабільність конструкції.
Такі конструкції підходять для станів зубних рядів, за яких у пацієнта залишилося мало власних зубів або вони відсутні повністю. Їх також застосовують у разі несприятливого розташування опор, коли воно не дозволяє виготовити незнімну протезну конструкцію. Протези можуть бути повністю акриловими, тобто виготовленими з довгих синтетичних полімерних молекул, які з’єднуються в міцну, гарно забарвлену й легку пластмасу. Вони також можуть бути зміцнені дуже міцними металами, що утворюють литий металевий базис, який робить протез міцнішим і дає змогу значно надійніше фіксувати часткові протези на збережених опорних зубах. Протез кріпиться до наявних зубів за допомогою литих кламерів, атачментів або шарнірів (анкерів), або за допомогою конусних коронок. Вони забезпечують найкращу фіксацію протеза в ротовій порожнині та дають змогу створювати найбільш естетичні рішення у знімному протезуванні.
Атачмент або шарнір, що фіксує частковий знімний протез. У цьому випадку опорні зуби відновлені незнімними протезними конструкціями, а саме металокерамічними коронками. Коронки несуть атачмент, який точно входить в елемент, вбудований у знімний протез, зміцнений металевим базисом. У такий спосіб протез відносно дуже добре фіксується на опорних зубах, а металеві елементи (кламери або гачки) не потрібні. Отже, протез відповідає й більш вимогливим естетичним критеріям.
Атачмент або шарнір у розрізі, показаний на робочій гіпсовій моделі та призначений для фіксації повних протезів. Одна частина шарніра встановлюється на корені зуба, а інша — на нижній поверхні повного протеза. Цей спосіб застосовують, коли збереглася невелика кількість коренів. У такому випадку корені зазнають меншого крутного навантаження, оскільки на них переважно діють лише вертикальні сили, паралельні поздовжній осі.
Схематичне зображення фіксації знімної конструкції на золотій конусній коронці. Золотий первинний конус постійно цементується на препарованому наявному опорному зубі. Біла лінія на схемі показує контакт золотого первинного конуса зі знімною металокерамічною конструкцією. Точне прилягання темного металевого каркаса до золотого конуса створює значну силу тертя, що фіксує штучні зуби на опорних зубах. За потреби пацієнт може зняти конструкцію.
Щодо оклюзійного комфорту та естетичних рішень, незнімні протезні конструкції значно перевершують знімні. Зубні коронки та їхні похідні — мостоподібні протези — є найпоширенішими способами відновлення неповних зубних рядів. Звичайно, їх можна застосовувати тоді, коли кількість і розташування власних опорних зубів є сприятливими. Матеріали, що використовуються для таких конструкцій, відомі вже дуже давно: метали та кераміка.
Металокерамічна коронка або покриття в розрізі. Металевий ковпачок, який контактує з препарованим зубом, сприймає жувальні навантаження. На метал наноситься кераміка, що надає зубу природного вигляду, надзвичайно високої твердості, гладкості, блиску та приємного відчуття на дотик.
Металевий каркас мостоподібної конструкції в процесі обробки.
Остаточна обробка металокерамічної мостоподібної конструкції алмазними полірувальними борами.
Слід використовувати благородні або напівблагородні метали, оскільки їхня точно визначена структура задає надзвичайно важливі коефіцієнти теплового розширення конструкцій, від яких залежить їхня довговічність. Технологія виготовлення досягла свого піку у виробництві суцільнокерамічних коронок та естетичних вінірів, точність яких може конкурувати з виробництвом мікропроцесорів і космічною технікою.
Суцільнокерамічна коронка не містить металу у своїй основі. Коронка або відсутній зуб у мостоподібній конструкції повністю виготовлені з керамічного матеріалу. Металеву основу найчастіше замінює оксид цирконію, що має надзвичайно високу міцність. На цирконієвий каркас наноситься кераміка, яка виконує подібну функцію, як у металокерамічних конструкціях. На відміну від металокерамічних конструкцій, суцільнокерамічні конструкції пропускають світло й у цьому аспекті дуже подібні до природних тканин зуба. У цьому випадку естетичний результат є чудовим.
Останнім часом починає здійснюватися мрія про третє покоління зубів, які поки що не виростають самостійно. Дентальні імплантати дають змогу встановлювати «штучні корені» в кістку людини, завдяки чому пацієнти з повними протезами можуть отримати незнімні протезні конструкції або мости. Втрата невеликої кількості зубів не потребує виготовлення мостоподібних конструкцій: натомість установлюють окремі зубні коронки безпосередньо на імплантати. Такий підхід розширює межі протезування в напрямку значно кращої ретенції протезних конструкцій, збереження власних тканин зубів і, відповідно, тривалішого оклюзійного комфорту.
Схематичне зображення фіксації нижнього знімного повного протеза за допомогою атачмента, встановленого на двох імплантатах. За потреби пацієнт може зняти протез, а імплантати з атачментами запобігають його небажаному переміщенню та випаданню.
Схематичне зображення фіксації нижнього знімного повного протеза за допомогою атачмента, встановленого на двох імплантатах. За потреби пацієнт може зняти протез, а імплантати з атачментами запобігають його небажаному переміщенню та випаданню.
Спосіб фіксації незнімної мостоподібної конструкції на дентальних імплантатах за допомогою бічних гвинтів (на робочій моделі). У цьому випадку пацієнт не може знімати протез за власним бажанням. Конструкція повністю нерухома та стабільна в ротовій порожнині, попри відсутність власних зубів. Функціональна й естетична реабілітація є повною.
✦ Цей матеріал перекладено з оригіналу за допомогою системи перекладу на основі ШІ.