Найпоширенішим показанням до встановлення зубного імплантату є відсутність одного зуба. Особливо в ділянці передніх зубів естетичні очікування від такого лікування зазвичай дуже високі. Негайна імплантація та відновлення тимчасовою коронкою є найбільш оптимальним рішенням саме в цій ділянці, оскільки дають змогу швидко відновити естетику та частково функцію. Рівень успішності втручань, під час яких зубний імплантат встановлюють безпосередньо в лунку видаленого зуба, істотно не відрізняється від втручань, коли зубний імплантат встановлюють у вже загоєну та перебудовану кістку. Сьогодні, звичайно, під успішною імплантацією розуміють не лише добру остеоінтеграцію, а й хороший естетичний результат.
Імплантація безпосередньо після видалення зуба. Зубний імплантат розташований надто вестибулярно, що згодом призводить до несприятливого естетичного результату (просвічування імплантату крізь вестибулярні ясна після резорбції вестибулярної кортикальної пластинки).
Під час встановлення зубного імплантату у проміжок одного відсутнього зуба висота міжзубних ясен (сосочка) визначається прикріпленням ясен до сусідніх зубів. Відступ кісткової та м’якої тканини в передній видимій ділянці імплантату (букальна рецесія), однак, становить головну проблему в цій ділянці. Положення ясен у цій зоні, звичайно, залежить від положення та форми опорної кістки. Тому всі зусилля лікаря, який встановлює зубний імплантат, спрямовані на збереження кістки, що оточує зуб, а згодом і зубний імплантат з переднього видимого боку (букальна кортикальна пластинка).
Тонка кісткова стінка, яка до видалення зуба оточує корінь, складається з більш щільної кістки (кортикальної пластинки), або пучкової кістки. Після видалення ця кісткова стінка втрачає свою фізіологічну функцію (зуба більше немає) і тому поступово зникає. Якщо застосовується хірургічна методика з підняттям слизово-окісного клаптя, порушується живлення цієї частини кістки й у будь-якому разі відбувається відносно значна резорбція букальної кортикальної пластинки. Тому важливо виконувати операцію без підняття клаптя. Також надзвичайно важливо досягти достатньої первинної стабільності зубного імплантату, що забезпечується підготовкою імплантаційного ложа за межами дна альвеоли, тобто за межами апекса раніше видаленого кореня.
Незалежно від уже описаних факторів, для кінцевого, зокрема естетичного успіху, важливе положення зубного імплантату. Особливо в букально-піднебінному напрямку зубний імплантат повинен мати точно визначене положення. Зубний імплантат, розташований надто вестибулярно, спричиняє ще швидшу резорбцію вестибулярної кортикальної пластинки і, як наслідок, подальше просвічування імплантату крізь ясна. Зубний імплантат, розташований надто піднебінно, надалі створює проблеми під час формування штучної зубної коронки, яка повинна мати опуклу форму, що унеможливлює належне очищення контактної ділянки між яснами та коронкою. Зубний імплантат слід розташовувати на 1 мм позаду лінії, що з’єднує найбільш вестибулярні точки сусідніх зубів.
Негайна імплантація після видалення зуба сама по собі не впливає на більший або менший ступінь резорбції вестибулярної кістки, яка має найбільший вплив на естетичний результат. Існує багато досліджень, які підтримують або не підтримують імплантацію разом із кістковою аугментацією, що має зменшувати резорбцію зазначеної частини кістки. Простір між імплантатом і альвеолярною кортикальною пластинкою слід заповнити ксенографтом, що повільно резорбується та має стабілізувати кров’яний згусток і тим самим зменшити резорбцію.
Першим кроком у виготовленні тимчасової коронки, яку можна встановити на безпосередньо введений зубний імплантат, є реєстрація положення імплантату. У цьому випадку не застосовується класичне зняття відбитка, оскільки це може підвищити ризик інфікування операційної ділянки. Відбитковий абатмент, або трансфер, з’єднують із сусідніми зубами за допомогою композитного матеріалу. Конструкцію виймають із ротової порожнини та переносять на попередньо виготовлену діагностичну модель, у якій видовбують ділянку видаленого зуба. Після цього лабораторний аналог можна встановити та зафіксувати в моделі. На такій моделі зубний технік виготовляє тимчасову супраструктуру, яку можна встановити на введений зубний імплантат уже через відносно короткий час після операції. Основною метою тимчасового протезування є формування м’яких периімплантних тканин, які в ідеальному випадку відповідають формі видаленого зуба. Для цього як тимчасову конструкцію найкраще використовувати коронку видаленого зуба. Якщо це неможливо, застосовують акрилові тимчасові конструкції, бажано на титанових опорах, які згодом служать постійними абатментами.
