Відбілювальний гель складається з води та відбілювальної речовини, що містить перекис водню. Вода становить щонайменше 50% ваги засобу. При звичайному відбілюванні зубів гель необхідно нанести на зуби, де він діє до однієї години. Успішність відбілювання зубів залежить від часу контакту поверхні зуба з гелем та від ступеня активації гелю, який можна підвищити за рахунок збільшення температури. Додаткова енергія (тепло) збільшує вміст активованих вільних радикалів H2O2 у гелі, які мають ключове значення для процесу. Підвищена температура гелю означає більшу рухливість H2O2, швидший розпад H2O2 на іони OH і O, швидшу дифузію молекул в емаль і швидшу реакцію між вільними радикалами та компонентами емалі. Робоча температура гелю становить від 10°C до 40°C.
Використання світла певних частот для підвищення температури гелю згадував ще Abbot у 1918 році. Сьогодні для теплової активації гелю застосовується лазерне світло (лазерне відбілювання зубів). Багато виробників лазерних систем для відбілювання зубів стверджують, що їм вдалося поліпшити поглинання світла, зменшити нагрівання зубів і підвищити фотохімічну активацію відбілювальної речовини шляхом додавання активаторів до відбілювального гелю, однак повна безпечність цієї концепції поки що не доведена.
Buchalla і Attin опублікували дані про те, що поки що недостатньо прямих доказів на підтримку фотохімічного відбілювання зубів, тобто відбілювання, заснованого на прямому впливі лазерного світла на тверді тканини зуба. Натомість відбілювання є наслідком фотохімічної активації відбілювального гелю, що означає, що й надалі йдеться про непрямий вплив лазерного світла через класичну дію H2O2 на склад емалі. Крім того, вони попередили, що активація відбілювальних гелів лазерним світлом може мати негативний вплив на пульпу зуба через підвищення температури більш ніж на критичні 5,6 °C. Підвищення температури відбувається внаслідок неповного поглинання лазерного світла (енергії) тонким шаром гелю, нанесеним на зуби. Непоглинута енергія вивільняється безпосередньо у тканинах зуба, що спричиняє підвищення температури пульпи та внаслідок цього може призвести до її запалення й некрозу.
Останнім часом для відбілювання зубів набули поширення методи із застосуванням лазера Er:YAG, оскільки довжини хвиль створюваного лазерного світла найбільше поглинаються водою, яка є основним компонентом відбілювальних гелів, і тому меншою мірою проникають безпосередньо у тверді тканини зуба. Таким чином, уся енергія лазерного світла спрямовується на нагрівання гелю й тим самим на підвищення ефективності хімічних реакцій, водночас зменшуючи ризик термічного ушкодження пульпи. Лазерний промінь поглинається у верхньому поверхневому шарі гелю (максимум від 10 до 50µm), а нижні внутрішні шари гелю нагріваються завдяки кондуктивному перенесенню тепла від зовнішніх нагрітих шарів. Таким чином, безпосереднє нагрівання тканин зуба має бути зведене до мінімуму. Оскільки вся енергія лазерного променя поглинається гелем, підвищення його температури є більшим, а швидкість відбілювання — вищою. Процедура відбілювання зубів таким чином скорочується у п'ять-шість разів порівняно з класичним відбілюванням. Крім того, потужність лазерних променів у зазначених методах відбілювання зубів встановлюється максимум на рівні 0,5J/cm2, що нижче порога абляції твердих тканин зуба, тому можливість випадкового ушкодження мінімальна. Відмінності між використовуваними до цього часу діодними лазерами та описаним вище лазером Er:YAG є очевидними, що також підтверджують об'єктивні дослідження підвищення температури у твердих тканинах зуба під час процесу відбілювання.
На зображенні ліворуч показано тепловий знімок зуба під час роботи з лазером Er:YAG, а на зображенні праворуч — під час роботи з діодним лазером. Яскраво-червоний колір зуба вказує на вищу температуру зуба, що, з огляду на написане вище, є вкрай небажаним.
Як і при будь-якому лікуванні, при відбілюванні зубів ключове значення для успіху має правильне встановлення діагнозу, тобто визначення причини зміни кольору зубів. Для вирішення проблеми необхідно розуміти зв'язок між розвитком зуба та різними чинниками, які в цей період спричиняють небажану зміну кольору. Відомо понад 50 різних чинників зміни кольору, які можуть мати системне або місцеве походження. Стоматолог на основі знань і досвіду повинен рекомендувати найбільш відповідний метод, який з найбільшою ймовірністю приведе до бажаного результату: від відбілювання зубів до виготовлення естетичних вінірів. Описаним вище методом найкраще відбілюються зміни кольору, спричинені такими причинами:
- внутрішні зміни кольору у формативній фазі (коричневі або непрозорі плями внаслідок флюорозу), тетрациклінове забарвлення
- внутрішні зміни кольору у постформативній фазі (через некротичну пульпу, через пломби на корені або коронці, вікова зміна кольору).