Бажаючи, щоб діти побачили білих ведмедів, ми вирушили на архіпелаг, розташований за кілька годин польоту від північної Норвегії у напрямку полюса. Шпіцберген має 2 400 мешканців і 3 000 білих ведмедів, які тут перебувають під охороною. Longerbyen, столиця, повна снігоходів, де більшість людей мерзне, — тихе, для європейського ока ніби покинуте містечко з однією ширшою вулицею, де відкрито кілька крамниць і трактир; там продають продукти та привабливі для туристів шкури оленів, вовків і ведмедів, які, втім, імпортують із Канади, де інуїтам і досі дозволено полювати. Кілька туристичних компаній пропонують екскурсії навколо та по архіпелагу, і це майже єдина можливість мандрувати околицями, адже потрібен захист від ведмедів, який забезпечують лише озброєні гіди. Huntingrutten, компанія з трьохсотрічною традицією, запропонувала нам найкрасивішу й настільки теплу, наскільки це можливо, подорож судном до острова Мофен, усередині полярного кола (80-та паралель). Ми відвідали захопливі крижані фіорди, колонії моржів, покинуті поселення китобоїв, найпівнічніше містечко у світі (Ny Alesund), розташоване в російській власності шахтарське місто-привид, скромні мисливські притулки та натрапили на ведмедицю з ведмежам, за якими змогли спостерігати добру годину. Цю подорож важко порівнювати з іншими, адже вона унікальна, дорога й логістично складна для організації, бо потребує бронювання задовго наперед; вона підходить терплячим, нечутливим до погодних умов людям і любителям низьких температур.