Для розвитку карієсу в емалі необхідний транспорт кислот у ділянку демінералізації та транспорт мінеральних компонентів із цієї ділянки через поверхневий інтактний шар емалі. Хоча ця проблема надзвичайно цікава з погляду фізіологічного захисту постійних зубів, що прорізуються, дослідники лише один раз розглядали явище зниженої проникності емалі молочних зубів перед їх випадінням і встановили, що проникність емалі молочних зубів зменшується під час процесу резорбції коренів. Нечисленні дослідження на живих постійних зубах тварин показали, що дифузійні процеси відбуваються значно швидше в живих зубах, ніж у видалених зубах або зубах, з яких видалили пульпу, однак результати цих досліджень дуже відрізняються або навіть суперечать один одному.

За допомогою методу електронного парамагнітного резонансу (ЕПР) ми вимірювали проникність емалі людських зубів для водорозчинної спінової мітки. Метод доповнили вимірюванням кількості вільної води в емалі, яка є середовищем для дифузійних процесів.

Зразки емалі вирізали з однокореневих постійних і молочних зубів та розділили на чотири групи: (A) зразки емалі з молочних зубів із коренями, резорбованими не більше ніж наполовину, (B) зразки емалі з молочних зубів із повністю резорбованими коренями, (C) зразки емалі з постійних зубів молодших пацієнтів, (D) зразки емалі з девіталізованих зубів та (E) зразки емалі з постійних зубів старших пацієнтів. У всіх групах зразків визначали середні коефіцієнти дифузії (D):

D(A) = 10,72 ± 2,83 × 10-7 cm2/s, D(B) = 3,22 ± 0,66 × 10-7 cm2/s, D(C) = 7,03 ± 0,61 × 10-7 cm2/s, D(D) = 5,75 ± 0,28 × 10-7 cm2/s, D(E) = 4,45 ± 0,37 × 10-7 cm²/s.

У групах також визначали середні вагові частки вільної води (W) шляхом висушування за кімнатної температури протягом однієї години:

W(A) = 6,03 ± 0,62 %, W(B) = 2,04 ± 0,16 %, W(C) = 4,02 ± 0,70 %, W(D) = 3,82 ± 0,67 %, W(E) = 3,16 ± 0,71 %.

Наші результати підтверджують висновки попереднього дослідження про те, що проникність емалі молочних зубів із повністю резорбованими коренями нижча, ніж у молочних зубів із частково або нерезорбованими коренями. Виявлена знижена проникність девіталізованих зубів разом із даними про роль проникності емалі в каріозному процесі вказала на можливість того, що девіталізовані зуби стійкіші до карієсу, ніж вітальні. Результати роботи підтримують припущення про важливу роль молочних зубів у фізіологічному захисті постійних зубів, що прорізуються, та про роль пульпи постійних зубів у розвитку карієсу.