Таїланд, як кажуть, — країна усмішок. Тепла й красива країна, переповнена туристами, що дещо позбавляє її первісної чарівності. З часом усмішки вже не такі щирі, як спочатку, і трохи тьмяніють через надмірну комерціалізацію, адже в Таїланді все продається. Недосвідченому мандрівникові країна пропонує всі елементи екзотики, включно з рисами нерозвиненого третього світу. Однак порівняно з африканськими країнами чарівність швидко зникає, бо невдовзі ми розуміємо, що проституція та підпорядкування європейському й американському капіталу перетворюють мешканців і країну на один великий парк розваг. Країна відносно безпечна, але дещо більше, ніж деінде, потрібно остерігатися шахрайства, навіть у місцях, які на перший погляд пропонують усі можливі гарантії безпеки та європейський підхід до клієнтів. Країна дуже доступна за ціною, хоча, звичайно, все залежить від винахідливості…
Разом із родиною ми насолоджувалися сухим періодом місцевої зими з температурою близько тридцяти градусів. В одну й ту саму пору року клімат помітно відрізняється залежно від місцевості. На півночі взимку досить приємно, особливо в горах. У Бангкоку та на території на південь від нього розрізняють лише сухий і вологий сезони, з температурою близько тридцяти градусів і значно вищою влітку.
Найбільше нам запам’ятався храм, який дає притулок тиграм. Незабутні картини дітей, які граються з молодими тваринами, годування й погладжування «великих» повністю затуляють відчуття комерціалізації, що потроху супроводжувало нас протягом усієї подорожі. Чудові пляжі на півдні породжують думку, що, можливо, колись ми просто повернемося сюди на невизначений час.
Разом із родиною ми насолоджувалися сухим періодом місцевої зими з температурою близько тридцяти градусів. В одну й ту саму пору року клімат помітно відрізняється залежно від місцевості. На півночі взимку досить приємно, особливо в горах. У Бангкоку та на території на південь від нього розрізняють лише сухий і вологий сезони, з температурою близько тридцяти градусів і значно вищою влітку.
Найбільше нам запам’ятався храм, який дає притулок тиграм. Незабутні картини дітей, які граються з молодими тваринами, годування й погладжування «великих» повністю затуляють відчуття комерціалізації, що потроху супроводжувало нас протягом усієї подорожі. Чудові пляжі на півдні породжують думку, що, можливо, колись ми просто повернемося сюди на невизначений час.
