Десь на півдорозі між Ісландією та Канадою розташований найбільший острів у світі, майже повністю вкритий льодовим покривом завтовшки три кілометри. Якби весь лід розтанув, рівень Світового океану піднявся б на сім метрів. Ми відвідали крайню південно-західну частину, яка на початку липня квітнула весняними барвами. До ескімосів долучилося кілька данців, які протягом двох коротких літніх місяців забезпечують логістику для кількох сотень туристів; потім світ знову засинає, скутий льодом і темрявою, і я зовсім не уявляю, як можна провести тут зиму. Гренландія — незалежна держава з населенням 50000 осіб, ВВП яких вищий, ніж у швейцарців, однак, принаймні за нашими мірками, якість життя майже на самому дні. Приємні двадцять градусів і двадцять три години денного світла дають туристам змогу пройти одні з найкрасивіших трекінгових маршрутів у світі. Усюди вдосталь найчистішої води, а видимість завдяки сухому повітрю вища за середню. Тому Гренландію відвідують поціновувачі природи та фотографії. Ціни непристойно високі, але ще більшою проблемою, звичайно, є доступ до товарів, навіть найнеобхідніших, які можна придбати лише в містечках, та й то не скрізь. Тому я раджу мандрівникам вирушати в дорогу повністю самодостатніми та з великим запасом гарного настрою, який повільно танутиме від ціни на пиво, що становить приблизно дванадцять Eur за три децилітри. Самотність тут набуває нових вимірів, як і уявлення про села та містечка, які тут нагадують забуті поселення з кількома будиночками для відпочинку.