До того часу я не знав, що Октоберфест святкують не лише в Німеччині. Віндгук, столиця ще донедавна німецької колонії Намібії, також проводить цей пивний фестиваль. Денний рейс із Франкфурта до колоніальної столиці робить країну відносно доступною для європейців, але точно не безпечною за європейськими мірками. Саме діаманти й досі приваблюють багатіїв старої мереживної пані Європи до цієї країни третього світу. Кажуть, вони лежать просто на піщаних пляжах, тому узбережжя на півдні країни повністю закриті для відвідувачів. Демократія — це те, чого така країна, мабуть, ніколи не скуштує. Промови про вільних людей, відхід колонізаторів, припинення апартеїду тощо тут висихають і зникають у теплому вітрі, що несе запах Атлантики через Наміб, найстарішу пустелю світу. Незабутній політ легким літаком над пустелею до Берега Скелетів, де гарячий пісок цілує холодний океан, — це враження, якого не повинен пропустити ніхто, хто вже подолав такий шлях далеко від дому. Менш ніж за три тижні нам вдалося проїхати понад 2 000 км зовсім порожніми гравійними дорогами, які провели нас повз найдавніші малюнки у світі, бідність, яку нам удома важко уявити, тюленів, що годуються в багатих холодних морях, кораблі, викинуті на берег і загублені в підступних туманах Берега Скелетів, та небезпечні міста, де сумку краще носити під одягом.